Про композиції у мистецтві фотографії вже багато було сказано і написано різними авторами. Композицію розбирають на різних сайтах, присвячених фотографії, велику увагу їй приділяють фотошколах і на фотокурсах.
З метою зрозуміти композицію, в журналах розбираються конкретні знімки. Але що ж таке композиція? У чому її основа?
Фотографічна композиція дуже багато запозичила у живопису. А закони композиції в живопису почали формуватися, і це можна сказати сміливо, більше кількох тисяч років тому. Але часто самі ж художники ці канони і порушували! Їхні картини – тому підтвердження. Про це вони писали у різних своїх записках. Що цікаво, закони композиції на площині формулювали в основному люди, у яких технічний спосіб мислення. Вони просто знаходили в різних творах деякі схожі прийоми і формулювали їх словесно застосовується до всіх інших зображень – фотографічним або мальовничим, неважливо.
Так давайте, зрештою, вирішимо: як вона, композиція, працює у фотографії і чи працює взагалі. Що таке композиція? Рідко хто зможе дати чітке визначення цьому поняттю. Але в загальних рисах можна сказати, що композиція – це правильне і гармонійне розташування об'єктів на площині фотографічного знімка. Деякі включають в це визначення ще й зображення візуальних ефектів.
Фахівці Санкт-Петербурзького Державного університету кіно і телебачення провели велику дослідницьку роботу з вивчення законів композиції, причому, як уявних, так і реальних. Для цієї роботи точкою відліку вчені взяли механізми зору фізіології людини та механізми психології сприйняття людиною візуальної інформації, основою для яких послужили розробки лабораторії зору фізіології Інституту фізіології ім. І. П. Павлова РАМН. Що вважати закономірністю? Всі люди різні. І тому не можна твердо сказати, що всі однаково сприймають те або інше зображення. Саме тому вчені прийняли рішення вважати закономірністю таку композицію, яка сприймається однаково двома третинами людей, які вибирають з двох знімків, або половиною випробовуваних при виборі з трьох або більше зображень.
Фахівці розробили декілька тестів. Для цього вони з різних джерел (літератури, періодики, інтернет-сайтів) виписали всі можливі закони композиції. Після чого всі ці закони були проаналізовані, і деякі з них об'єднані в одну закономірність. Після чого вчені виписали всі закономірності, які зумовлені психологією нашого сприйняття і людського зору. Наступним етапом роботи вчених було створення тестових фотографій для кожної закономірності. У кількох фотографіях в рамках одного тесту змінювався тільки один параметр. Для отримання більшої достовірності результату, який саме параметр змінювався, у питаннях тесту не вказувалося.
Дослідження проходили за правилами і законами соціології, причому, і індивідуально, і колективно. Так само використовувалися інтернет-технології. Випробуваним пропонувалося два види перегляду фотографій: необмежено довгий час, і час, обмежений коротким тимчасовим проміжком (це важливо, наприклад, при аналізі перегляду рекламних плакатів, коли головна мета - миттєво змусити глядача звернути увагу на це зображення). А в лабораторії фізіології зору фахівці проводили вже комп'ютерне вимірювання відібраних досліджуваними зображень за допомогою спеціальних програм, які імітують механізми людського зору.
Які ж результати отримали вчені?
Фахівці прийшли до висновку, що переважна кількість законів композиції, описаних в літературі, є саме вигаданими, так як вони не сприймаються більшістю глядачів саме так, як того хотіли б їх автори. Як з'ясувалося, справа йде набагато простіше, але, в той же час і складніше, так як фотографія, яка була б зрозумілою для сприйняття більшості глядачів, має зовсім іншу ідеологію, іншу систему цінностей.
Основний висновок вчених такий: усі закони композиції, розроблені для фотографії, обумовлюються виключно природою людини, психологією сприйняття і механізмами людського зору. Всілякі відступи від цих правил є надуманими законами композиції і не знаходять свого підтвердження. Цікаво, що реально працюючих закономірностей досить мало. Всього кілька. На першому етапі роботи вчені знайшли в літературі близько шістдесяти сформульованих законів композиції, а реально діючими вони визнали лише третина з них. Дві третини законів вони порахували або приватними випадками, або не сприймаються більшістю глядачів.
Яскравий приклад цьому – знамените «золоте перетин», фотографії іменоване «правилом однієї третини». Як виявилося, що як закономірність воно фотографії не сприймається взагалі! Санкт-петербурзькі дослідники стверджують, що всі тести, у яких вони вивчали «золотий перетин», дали до дивацтва однаковий результат. Хоч у тесті було три, хоч п'ять знімків – голоси респондентів розподілилися в однаковій пропорції. Таким чином, ні про який закономірності сприйняття тут не може бути й мови. Так що закон золотого перерізу у фотографії не працює. Це доведено. А при фотозйомці потрібно керуватися іншими законами.
Учені так само з'ясували, що лінію горизонту на фотографії можна розташовувати як завгодно і де завгодно. Навіть можна просто поділити кадр навпіл. І знімок глядачеві сподобається. Між іншим, лінію горизонту, ділить площину зображення рівно навпіл, можна легко знайти і у класиків живопису. Наприклад, у Айвазовського або Шишкіна. Закони композиції у фотографії стверджують, що довга вертикальна лінія або лінія горизонту повинні бути паралельні кордонів зображення (аналітики називають це «п'яної вертикаллю» або «п'яним горизонтом»). Але це підтвердилося лише частково – за умови, що цю лінію перетинає динамічний або просто великий об'єкт. У цьому випадку лінія горизонту врівноважує цей об'єкт своїм викривленням. І тоді він повинен бути «п'яним».
У цьому тесті голоси випробовуваних розділилися порівну. «П'яний горизонт» сприймають нормально. Закон про розташування в кадрі конкретного великого об'єкта. Більшість глядачів не бачать різниці в тому, в якій частині знімка знаходиться головний об'єкт. Він може розташовуватися в центрі, по краях, зверху або знизу... При інших рівних умовах сприйняття глядачем не змінюється. Більшість вибирають з декількох знімків той, на якому немає розриву композиції.
Не підтверджується також і те, що якщо людина, зображена на знімку в профіль, дивиться справа наліво – вважається, що він дивиться на задній план. А якщо навпаки зліва направо – то на глядача. Вчені досліджували і діагоналі на знімках. Тут теж багато цікавого. Глядач віддає перевагу певне розташування об'єкта на висхідній або падаючої діагоналі, рівноважний розташування об'єктів на ній незалежно від того, що зображено на знімку. Не знайшло підтвердження і однакове сприйняття висхідної і падаючої діагоналей. Тут все залежить саме від сюжету знімка.
Розмиті і фон, і об'єкт сприймаються гірше. Далеко не всім цікава розмитий об'єкт на різкому тлі. Правда, тут є виключення – якщо великий об'єкт знаходиться на передньому різкому плані. Цікаво й те, що більшість піддослідних вибирали більш різкі й контрастні зображення. Фон. Основну кількість тестованих перевагу однорідний фон. Контрастні кольори на фоні, особливо якщо їх більше двох, сприймаються набагато гірше. Вчені вивчили навіть і таку, здавалося б, дрібниця – кількість і місце розташування відблисків в оці людини, зображеного на фотопортреті. Як з'ясувалося, більшості випробовуваних був цікавий лише один округлий відблиск, який знаходиться у верхній частині ока. Повне підтвердження отримала нова, набагато більш проста, класифікація фотографічного освітлення. Воно буває двох видів: лінійне та фактурне. Саме така класифікація відповідає природі людського зору.
Так само вчені довели, що для глядача найменш цікавий квадратний кадр. З вертикальних і горизонтальних більшість вибирає вертикальний кадр. Ну а хоч якісь із загальноприйнятих законів побудови зображення на площині підтвердилися – запитаєте ви. Звичайно! Підтвердилися ефекти, які обумовлені природою людини. Те, як людина сприймає перехрещені і криві лінії, ритміка, ритм у всіх можливих проявах, «ефект тунелю», наявність смислових центрів, розвивається рух, іррадіація, ефект продовження контуру, інваріантність, властивості окремих груп об'єктів, ефект низькочастотної і високочастотної фільтрації.
Таким чином, на основі висновків санкт-петербурзьких вчених, можна значно спростити навчання фотографії, зробити його більш ефективним, так як нова теорія дозволяє створювати фотографічні зображення, які зрозумілі більшості людей, а не тільки відображають внутрішній духовний світ фотографа.