Англійська фотограф Філіп Джон Гриффиттс, якого по праву можна назвати самим легендарним фотолетописцем війни, народився в Уельсі. Мати Гріффітса була лікарем і керувала невеликим пологовим будинком.
Напевно, саме тому Філіп для себе теж вибрав професію медика і поступив вчитися на фармацевта в Ліверпулі. Під час навчання йому доводилося підробляти по ночах. Серед кількох спеціальностей, які Філіп освоїв ту пору, була і спеціальність фотографа. Ця професія згодом і стала головною справою його життя.
Як військовий фотограф, Філіп Джонс Гріффітс по справжньому почав працювати в 1961 році. А з 1966 року почалася його воістину героїчна робота на В'єтнамській війні. До того часу Гріффітс вже перебував у штаті знаменитого фотоагентства Магнум. На початку робота йшла не зовсім так, як очікували керівники Магнума. Агентству дуже не просто було продати знімки Гріффітса, так як на них фотограф показував справжні страждання простих в'єтнамців, жорстокість американців по відношенню до цих людей. Така жорстка правда про війну багатьом здавалася зайвою.
Саме з цієї причини Джон Філіп Гріффітс і вирішив свої найкращі фотографії про жахи вьетнмской війни зібрати в один цикл та опублікувати їх у вигляді книги, яку він назвав «Vietnam Inc». Книга вийшла в світ в 1971 році. У США у простих американців вона викликала справжній шок і справді перевернула з ніг на голову їх сприйняття війни у В'єтнамі. Книга фотографій Гріффітса відразу стала бестселером. Її називали класикою фотожурнализма. І зараз це видання вважається самим, мабуть, деталізованим і докладним фотографічним, документальним відображенням військового конфлікту. Відомий журнал «Таймс» відгукнувся про цю книгу Філіпа Джона Гріффітса як про кращу роботу в галузі військового фоторепортажу серед коли-небудь виданих у світі. А класик фотографії Анрі Картьє-Брессон так говорив про творчість англійського військового фоторепортера: «З часів Гойя ніхто не зображував війну так, як це зробив Джон Філіп Гріффітс».
А ось що про себе і свою творчість розповідає сам фотодокументалист.
«Головна проблема фотографії полягає в тому – вважає Філіп Джонс Гріффіт – що вона показує людству війну поза її контекстом. Ну, хоча б, до прикладу, взяти фотографію пораненого, стікаючого кров'ю солдата. Або матері, що тримає на руках свого покаліченого війною дитини. Чому трапляється таке? Чому це відбувається? Мені дуже хочеться докопатися до істини, хочеться знати це. Мені вже не приносить задоволення зйомка маленьких наочних деталей війни, військового конфлікту. Мені хочеться зрозуміти, хочеться розібратися в тому, що призвело до цього, та, найголовніше, що буде відбуватися згодом. Такому підходу, такого ставлення до війни і військових дій, яке можна порівняти хіба що з підходом пожежника – йти на нову війну автоматично, не розуміючи, де ти знаходишся, яка історія цієї війни, у чому її причина – я вже не вірю. Все це схоже на те, як якщо б ви дивилися фільм з включеним в залі світлом, і фоном б вам була розмова присутніх людей. Я думаю, що людина в цьому випадку втрачає дуже важливий шанс – дізнатися справжню правду про те, що відбувається на тій чи іншій війні».
