Багато хто вважає, що фотограф повинен бути не тільки професіоналом у своїй професії, власне фотографії. Так само він повинен бути ще й гарним художником, хорошим психологом.
Про це часто говорять. Сьогодні ми розповімо вам історію про один дуже незвичний фотографа. Про фотографа, який зумів вплинути на цей світ...
Кевін Картер народився і жив в ПАР. Працював він фотокореспондентом. Робота ця його влаштовувала. Своєю творчістю він був цілком задоволений. Прагнення до слави у Картера не було, а робота займала практично весь його час. Помічати і зберегти на плівку різні моменти життя було його улюбленою справою. Роботи Кевіна Картера активно купувалися різними виданнями. Складна і цікава робота фотокореспондента повністю поглинула його. Відрядження в різні країни стали для Кевіна звичними.
У 1993 році черговим місцем відрядження Картера став Судан, де в ту пору лютував страшний голод. Фотокореспонденту потрібно було зробити репортаж про це лихо африканського народу.
В той день дуже втомився, буквально валився з ніг від безсилля. Фотографувати вмираючих в африканських селах людей було неймовірно важко і фізично, і морально. Коли сонце хилилося до горизонту, Кевін побачив на околиці села страшну сцену: прямо в полі лежала вмирає від голоду маленька дівчинка. Дитина лежав на голій землі, перебираючи майже обессилившими ручками траву, і ледве чутно схлипував. А метрах у трьох від цієї дівчинки неспішно прогулювався величезний орел-стерв'ятник. Схоже, він просто чекав на здобич, чекав, коли дівчинка помре. Кевін Картер звичайно ж сфотографував цю страшну сцену. І, звичайно ж, прогнав страшну хижу птицю.
Незабаром, вже вдома, Кевін зрозумів, що цей знімок став його найкращою роботою за весь час кар'єри. Гідно знімок був оцінений і в «Нью-Йорк таймс». Фотографія вмираючої дівчинки і чекає її смерті орла дуже сильно сколихнула громадськість усього світу. Зовсім скоро ця робота південноафриканського фотокореспондента стала символом голоду Судані, і побила всі можливі рекорди за своєю популярністю. Фотографія вмираючої від голоду дівчинки Кевіна Картера досі вважається одним з найвідоміших фотографій в світі. Вона став класикою фотожурналістики. За її створення Кевін отримав Пуліцерівську премію.
Але... Історія ця виявилася аж ніяк не радісною. Вона не стала грамотної реалізацією таланту фотокореспондента з ПАР.
Зовсім скоро після оприлюднення цього знімка Кевін почав отримувати листи з усього світу. Фотографа запитували: а чим закінчилася ця історія, жива дівчинка, відображена на знімку, що з нею стало потім і де вона зараз. Чи допоміг їй Кевін... Потім хвилю запитань до фотографу підтримали газетярі... А сам Кевін не знав, як відповісти на всі ці питання. Адже тоді, в той нещасливий день, він дуже втомився від безлічі смертей навколо. І поїхав. Поїхав, не надавши жодної допомоги гине дитині.
Кевін Картер виконав свій обов'язок фотокореспондента. Він яскраво показав свій професіоналізм журналіста. Про голод в Судані дізналися в усьому світі, а це - головне в його служінні суспільству. Здавалося б, як професіонал він зробив все, що було можливо зробити в той момент у сформованій ситуації. Спочатку й сам Кевін так думав, думав, що він зробив усе, що міг. Але інші-то все це бачили зовсім по іншому, зовсім в іншому світлі.
Кевін Картер не витримав такого тиску людей. Незабаром він зрозумів, що, залишившись тоді професіоналом-фотокореспондентом, він не проявив себе просто як звичайна людина. Талановитий фотограф, визнаний майстер фотожурналістики, лауреат Пулицервской премії, добровільно пішов з життя.
Історія життя і смерті Кевіна Картера дала привід для міркування багатьом людям мистецтва. Про неї довго говорила громадськість. Ця історія дала своєрідний відповідь на важке запитання: «чи Є межа між життям і творчістю, можливо розділити реальне життя людини і його життя в мистецтві?». Кевін Картер отримав вищі нагороди за свої творіння. Але, разом з тим, він втратив головне – втратив людини в собі, не зміг більше творити щиро і чесно. А це, погодьтеся, найголовніше для творчої людини, для людини-творця. Адже нормально і плідно живе тільки людина, чия совість чиста.